Коефіцієнт виплати дивідендів

З прибутком компанія може зробити дві речі: виплатити його акціонерам або залишити, щоб фінансувати бізнес, гасити борг чи накопичувати. Коефіцієнт виплати це частка, яку виплачують дивідендами. Решта, коефіцієнт реінвестування, лишається в компанії.

Низький коефіцієнт залишає запас, щоб і далі платити, навіть якщо прибуток упаде. Коефіцієнт понад 100% означає, що компанія платить більше, ніж заробила за рік: із заощаджень, із продажу активів або в борг.

Перші дві формули дають однаковий результат, коли кількість акцій не змінюється. Грошова версія порівнює дивіденд із грошима, які бізнес справді заробив після інвестицій, бо дивіденди платять грошима, а не бухгалтерським прибутком. Обернене число, вільний грошовий потік, поділений на дивіденди, часто називають покриттям дивіденду.

Торік компанія заробила 500 млн доларів і виплатила 200 млн дивідендів. Її коефіцієнт виплати 200 ÷ 500 = 40%, решту 60% вона залишила собі. На акцію арифметика та сама: 1,60 долара дивіденду на 4,00 долара прибутку на акцію дають 40%.

Вільний грошовий потік становив 300 млн доларів. Грошовий коефіцієнт виплати 200 ÷ 300, тобто близько 67%, покриття дивіденду 300 ÷ 200 = 1,5. За прибутком усе виглядає спокійно, а за грошима запас менший. Цю різницю варто роздивитися, перш ніж робити висновки з 40%.

• Єдиного безпечного числа немає. Для зрілої компанії виплату приблизно від 30% до 60% прибутку часто вважають помірною, але все залежить від бізнесу.
• Сектори різняться. Комунальні компанії та виробники товарів повсякденного вжитку зі стабільним прибутком часто виплачують більше. Компанії, що швидко ростуть, зазвичай платять мало або нічого і вкладають гроші в розвиток.
• REIT це окремий випадок. Американські правила зобов'язують їх розподіляти більшу частину оподатковуваного доходу, тому їхню виплату зазвичай порівнюють із коштами від операцій (FFO), а не з чистим прибутком.
• Один рік може ввести в оману. Разовий збиток може підняти коефіцієнт далеко за 100%, хоча з грошовим потоком усе гаразд, а разовий прибуток може дати протилежне. Кілька років і грошова версія разом дають точнішу картину.

• Стабільний дивіденд: компанія платить ту саму суму або повільно її підвищує, а коефіцієнт виплати рухається разом із прибутком. Так працює більшість великих американських компаній, і скорочувати дивіденд вони не люблять.
• Сталий коефіцієнт виплати: компанія виплачує фіксовану частку прибутку кожного року, тож дивіденд росте і падає разом із прибутком.
• Залишковий дивіденд: компанія спершу фінансує свої інвестиційні плани і виплачує те, що лишилося.

Жодна з них сама по собі не передбачає скорочення, і компанії інколи продовжують платити попри них. Разом це звичні причини, з яких дивіденд урізають.

• Коефіцієнт виплати кілька років поспіль тримається понад 100%.
• Вільний грошовий потік не покриває дивіденд, тож його фінансують боргом або заощадженнями.
• Борг росте, а прибуток стоїть на місці або падає.
• Прибуток падає, а компанія все одно лишає дивіденд незмінним.
• Дуже висока дивідендна дохідність. Вона може означати, що ринок уже сумнівається, що дивіденд протримається; таку ситуацію часто називають дивідендною пасткою.

• Для компаній, які платять дивіденди, на сторінці компанії є рядок «Стійкість дивіденду»: стійкий, під тиском або високий ризик скорочення.
• Це евристика на предикторах з академічної літератури: наскільки вільний грошовий потік покриває сплачені дивіденди, коефіцієнт виплати і борг.
• Коефіцієнт виплати там дорівнює сплаченим грошовим дивідендам, поділеним на чистий прибуток, з останнього річного звіту, поданого до SEC, тож дані можуть відставати до року. Збиток вважається найслабшим випадком.
• Для банків, страховиків і REIT вона не застосовується і не є прогнозом ціни.