Внутрішня вартість акції

Акція це право на частку майбутніх грошей компанії. Внутрішня вартість намагається звести це право до одного числа сьогодні. Коли її порівнюють із ціною акції, питають, чи платить ринок більше або менше, ніж, схоже, вартий бізнес.

Ідея походить від Бенджаміна Грема і Девіда Додда, які у книжці «Аналіз цінних паперів» (Security Analysis, 1934) розвели поняття ціни компанії та її вартості.

Найпоширеніший метод це оцінка дисконтованих грошових потоків (DCF). Гроші, які прийдуть пізніше, варті менше за гроші сьогодні, тож очікуваний вільний грошовий потік кожного року зменшують на ставку дисконтування і результати додають.

Тут r це ставка дисконтування, тобто віддача, якої інвестор чекає за очікування й ризик, а g це довгостроковий темп зростання, який має бути меншим за r. Термінальна вартість замінює всі роки після прогнозного періоду.

Є й інші методи. Модель дисконтування дивідендів оцінює лише дивіденди. Число Грема та подібні прості правила поєднують прибуток і балансову вартість. Багато аналітиків просто порівнюють мультиплікатори, як-от P/E чи EV/EBITDA, з подібними компаніями.

Візьмімо бізнес, який наступного року має принести 100 млн доларів вільного грошового потоку і далі зростати на 3% на рік без кінця. За ставки дисконтування 9% він вартий близько 1,67 млрд доларів: 100 млн, поділені на 0,09 мінус 0,03.

За ставки 8% той самий бізнес вартий 2,0 млрд доларів, за 10% близько 1,43 млрд. Один процентний пункт в одному припущенні змінює відповідь на 14–20%, ще до будь-яких суперечок про самі грошові потоки.

• Грошові потоки це прогноз. Ніхто не знає продажів, маржі та потреб в інвестиціях компанії на десять років уперед.
• Ставка дисконтування це вибір. Вона відбиває, який ризик бачить аналітик, і невеликі зміни сильно зсувають результат, як показує приклад.
• Термінальна вартість часто становить більше половини підсумку. Значна частина відповіді залежить від того, що буде після прогнозних років.
• Деякі бізнеси сюди не вписуються. Молоді компанії, які ще спалюють гроші, а також банки й страховики, чиї грошові потоки є частиною балансу, так оцінювати важко.

Відповіддю Грема на цю невизначеність був запас міцності (margin of safety): проміжок між обережною оцінкою вартості та ціною, достатньо широкий, щоб поглинути помилки оцінки. Ця ідея визнає, що оцінка буде хибною, і просить лише, щоб помилка була меншою за проміжок.

• PlainTicker не рахує справедливої вартості чи цільової ціни. Одне число виглядало б точнішим, ніж може бути будь-який прогноз.
• Він показує вхідні дані, на яких тримається оцінка, з поданих до SEC звітів компанії: вільний грошовий потік, маржі, рентабельність, як-от ROIC, борг, ліквідність і зростання.
• Він порівнює оціночні мультиплікатори (P/E, EV/EBITDA, P/B і дохідність вільного грошового потоку) з аналогами компанії в секторі, тож видно, як ринок оцінює її поруч із подібними компаніями.
• Він показує F-Score: перевірку того, що змінилося між двома останніми річними звітами.
• Висновок робить читач.